Вітчизна. Альбом німецької родини

Належність місцю – це неспроможність обирати, що воно від вас візьме. Але в нашій волі обрати, що взяти від нього. Нора Круґ бере від своєї німецької вітчизни й розділяє з нами переживання того, як воно – бути німцем нині та як починається примирення із власним минулим. — Тімоті Снайдер

У своєму надзвичайному графічному спогаді Нора звертається до теми антисемітизму в сімейній історії зокрема й препарує національну провину Німеччини за Голокост – і поточне сповзання країни до радикально правої риторики – загалом.

В інтерв’ю The Guardian Нора каже: «Тяжко відмежувати себе від історії рідного краю, коли ти, німкеня, живеш за кордоном. Щойно ти відповідаєш на питання, звідки ти, негайно отримуєш і асоціацію з нацистським періодом. Я постійно з цим стикаюся. На вечірках у Нью-Йорку цілком незнайомі люди казали мені, що Німеччина – це країна, яку вони ніколи б не відвідали. Мені було соромно, часом навіть доходило до гніву – завжди внутрішньо, звичайно – бо я не мала як показати, що Німеччина змінилася».

Саме тому, після дванадцяти років у США, Круґ усвідомлює, що життя за кордоном лише посилило її потребу ставити питання, на які вона не наважувалася в дитинстві. Повернувшись до Німеччини, Нора відвідує архіви, проводить дослідження та опитує членів сім’ї. Так вона дізнається деталі життя свого діда Віллі, який у роки Другої світової навчав водінню у Карлсруе, голосував за соціал-демократів у 1933 році, щоби за кілька місяців приєднатися до нацистської партії, та брата свого батька, щирого націонал-соціаліста Франца-Карла, який був есесівським солдатом та загинув від кулі в груди в Італії у віці 18 років.

Прагнучи осмислити історію ХХ століття, Голокост, свою німецьку спадщину та місце її сім’ї у всьому цьому, Круґ стирає межі між коміксами, скрапбукінгом та колажами» (The Boston Globe).

Дуже винахідливий, продуманий, захоплюючий графічний мемуар (Minneapolis Star-Tribune).

«Вітчизна» має силу і виразність «Fun Home» Елісон Бекдел і «Stitches» Девіда Смолла (NPR.org).

«Шкільна подача теми Голокосту та війни завжди видавалася мені проблемною, оскільки навчання не конкретизувало провину. Ви дізнавалися про факти, але вас не заохочували досліджувати те, що сталося у вашому власному місті чи родині», – каже Нора. Вона відкидає думку про те, що провина нацистської Німеччини вже не стосується її власного покоління. «Я не думаю, що нам більше не слід відчувати провину. Вона може спричинити параліч, неспроможність рухатися далі, а проте можна і конструктивно її долати. В школі нас цього не навчили».